Вітер і хвилі

       

Вітер— потік повітря, що виникає через нерівномірності атмосферного тиску. Зазвичай вітер дме від зони високого тиску до зони низького тиску, а через те що температура й тиск повітря над сушею часто змінюються, разом із ними змінюються напрямок і швидкість вітру. На відміну від суші, над величезними просторами Світового океану вітри утворюють стійкі повітряні потоки — мусони та пасати.
         Постійні вітри змушують переміщуватися гігантські маси океанських вод, але взаємодія мусонів і пасатів із поверхнею океану та сушею виглядає по-різному. Вітри є головною причиною утворення хвиль в океані. У відкритому океані вітрові хвилі досягають п'ятнадцятиметрової висоти. З наближенням до берега хвилі стають вищими та крутішими, а відтак іще небезпечнішими. Біля берегів утворюються прибійні хвилі. З величезною силою обрушуючи на берег тисячі тонн води, що стрімко рухається, такі хвилі змивають пісок і камені, руйнують скелі та будівлі. Для захисту берегів від прибійних хвиль зводять спеціальні споруди з бетону та кам'яних брил. Однак хвилі — не тільки сліпа руйнівна сила. Вони переносять із місця на місце, подрібнюють і відкладають мільйони тонн часток гірських порід. Так на берегах утворюються піщані та галькові пляжі. У наші дні прибійні хвилі дедалі ширше починають використовувати для одержання електроенергії. Верхню частину океанської хвилі називають гребенем — зазвичай вона загортається в той бік, куди дме вітер, і дійсно нагадує півнячий гребінь. Відстань між двома найближчими гребенями становить довжину хвилі. Найнижча точка у водному проваллі між хвилями називається підошвою. Висота хвилі визначається відстанню між гребенем хвилі та її підошвою.