Один із найбільш грізних і могутніх природних процесів на Землі— вулканізм

       

Один із найбільш грізних і могутніх природних процесів на Землі— вулканізм. Виверження вулканів багато в чому визначають життя нашої планети, її рельєф, вигляд і навіть клімат. У наші дні на земній кулі, у тому числі й у Світовому океані, налічується близько 800 діючих вулканів і кілька тисяч згаслих — тих, які вивергалися в минулому. Але особливою міццю відзначаються підводні вулкани, що утворюються на дні морів і океанів. Це пов'язане з тим, що земна кора в цих областях значно тонша, ніж на суші, і осередки розпеченої магми перебувають близько до поверхні. Якщо на суші щороку відбувається 20—30 вулканічних вивержень, що викидають близько 1,5 км3 лави, попелу та вулканічних бомб, то підводні вулкани за той же самий час викидають у 12—15 разів більше лави, а їхня діяльність почасти супроводжується сильними землетрусами, утворенням цунамі та страшними катастрофами з, великою кількістю жертв. Не раз очевидцям траплялося спостерігати, як буквально на очах у ході підводних вивержень виникали та зникали нові острови, рифи та мілини.

ТВОРЦІ ОКЕАНУ

           Однак вулкани можуть бути не тільки небезпечною та руйнівною, але й творчою силою. Як уважають учені, вулканізм був однією з головних причин утворення Світового океану. Адже під час вивержень із кратерів вулканів викидаються не тільки розплавлені гірські породи, але й величезна кількість гарячих газів, переважно водяної пари, а також термальних вод. За мільярди років існування Землі майже половина об'єму Світового океану заповнилася «вулканічною» водою. Навіть у наші дні завдяки вулканічній діяльності рівень Світового океану підвищується

на кілька часток міліметра за рік. Підводні вулкани впливають на формування рельєфу дна морів і океанів, а також на склад води на різних ділянках Світового океану.

«ХВИЛЯ В ЗАТОЦІ»

          Цунамі (у перекладі з японської — «хвиля в затоці») — це довгі хвилі, що мають дуже високу швидкість. Вони утворюються при коливаннях морського дна, причиною яких можуть бути підводні виверження, землетруси і навіть падіння великих метеоритів. На відміну від поверхневих вітрових хвиль, під час цунамі в рух приходить вся товща води в океані. Саме це й надає хвилям величезної руйнівної енергії.

          Як виникає цунамі? Під час вивержень і землетрусів на дні океану нерідко утворюються великі тріщини, розлами та зсуви. При цьому маса води спрямовується в них, створюючи особливого роду коливання, які починають поширюватися у водному середовищі на великі відстані — іноді на кілька тисяч кілометрів. У відкритому морі хвилі цунамі практично непомітні, але на мілководді й особливо у вузьких бухтах і морських затоках вони набирають висоти й обрушуються на береги, змітаючи все на своєму шляху.

ВИБУХИ В ГЛИБИНАХ

         Вода, що раптово потрапила в кратер діючого вулкана, може призвести до справді страхітливої катастрофи. Так трапилося 27 серпня 1883 р. на невеликому острові Кракатау, розташованому в протоці між індонезійськими островами Ява та Суматра. Конус діючого вулкана Кракатау раптово завалився, до його кратера полинули води моря, і вулкан разом зі значною частиною острова буквально злетів у повітря. У результаті нечуваного за масштабами вибуху було знищено 163 населених пункти і загинуло понад 30 тис. людей. В атмосферу було викинуто близько 20 км³ гірських порід і ґрунту, а сам вулкан провалився на глибину більше 300 м. Гігантські хвилі цунамі стерли з лиця землі міста і селища уздовж берегів протоки. Ці хвилі реєстрували на відстані до 18 тис. км від місця вибуху.