Океанічні течії

     

На береги Ісландії хвилі часто викидають стовбури дерев, що ростуть у сибірській тайзі, а тропічні плоди з Антильських островів виявляють біля берегів Шотландії й навіть за Полярним колом. Неначе в глибинах, на поверхні й навіть біля самого дна в товщі океану течуть могутні потоки, які несуть із собою все, що трапляється на їхньому шляху. Переміщення величезних мас води називають океанічними течіями. На поверхні океанів— ми вже згадували про це— течії виникають під дією постійних вітрів. Крім того, поверхня Світового океану нерівномірно прогрівається сонячними променями, тому вода в ньому переміщується й по вертикалі — немов ліфт між поверхами. Вертикальні течії доставляють в «нижні поверхи» океану збагачену киснем більш теплу воду з поверхні. Відбувається, так би мовити, «провітрювання» глибин. У свою чергу, придонна вода, багата на поживні речовини, піднімається до поверхневих шарів. Там на неї з нетерпінням чекають мільйони живих істот, що мешкають у «верхніх поверхах».
         Найпотужнішою холодною течією на Землі є течія Західних вітрів — вона переносить за рік у двісті разів більше води, ніж усі ріки суші. Немов гігантське кільце, вона оточує Антарктиду, у ній змішуються води трьох океанів — Тихого, Індійського й Атлантичного. Причиною утворення гігантського холодного потоку є стійкі західні вітри — вони й дали йому назву. Течія Західних вітрів підтримує рівновагу клімату трьох континентів — Африки, Австралії та Південної Америки й формує одну з найбагатших на життя ділянок у Світовому океані.
        Найбільша тепла течія на планеті — Гольфстрім. Уявіть собі ріку завдовжки 3 тис. км і завширшки від 75 до 120 км. Її глибина — близько 700 м, швидкість течії досягає 10 км/год. За рік Гольфстрім переносить стільки ж води, скільки всі ріки Землі разом узяті за 20 років, а його теплова потужність дорівнює потужності мільйона атомних електростанцій. Єдина відмінність від звичайної ріки — береги та дно Гольфстріму складаються з холодної води, а сам він несе теплу воду Мексиканської затоки до полярних морів. Завдяки Гольфстріму країни Західної Європи відрізняються більш м'яким кліматом, ніж інші регіони на тій же географічній широті: маси теплої води обігрівають повітря, яке західними вітрами переноситься до Європи.
        Із найбільшими океанічними течіями пов'язане й таке явище, як «Ель-Ніньйо». Холодна течія Західних вітрів, огинаючи Антарктиду, перетинає три океани — Тихий, Атлантичний та Індійський. Біля краю Південної Америки вона відхиляється до півночі й підходить до західних берегів континенту. Однак приблизно раз на десять років, порушуючи звичний колообіг, до берегів Південної Америки підходить потік не холодних, а теплих вод Екваторіальної течії. Це відбувається в переддень Різдва Христова (звідси й назва «ель-ніньйо», що в перекладі з іспанської означає «дитина»). У результаті на тривалий час змінюється клімат усього континенту й багатьох інших районів планети, наслідки «Ель-Ніньйо» відчуваються навіть у Європі й Австралії. Виникають потужні циклони й проносяться шторми небувалої сили, у деяких місцях починаються посухи та лісові пожежі. Причини виникнення «Ель-Ніньйо» є й досі незрозумілими, але це грізне явище служить нагадуванням жителям Землі про те, що в природі нашої планети все взаємозалежне, і навіть невеликі відхилення можуть
спричинити катастрофічні наслідки.